Стратегія вибору вчителем типу уроку.

Вона передбачає таку послідовність дій педагога:

1. Визначення за навчальною програмою характеру та обсягу змісту освіти, який запланований для засвоєння на уроці.
2. Планування навчальних, виховних та розвивальних цілей уроку на основі вимог навчальної програми, державних документів, що стосуються проблем соціального замовлення освіти, філософії сучасної освіти.
3. Вивчення можливостей досягнення поставлених цілей в умовах роботи у конкретному класі.
4. Співвідношення загального рівня інтелектуального фону класу з рівнем, який є необхідним для “запуску” учнями процесів самоорганізації системи знань.
5. На основі такого співвідношення виявити можливий рівень самостійності учнів у виконанні навчальних завдань.
6. За умови достатності його вибирати той тип уроку, який дозволяє учням під керівництвом учителя самостійно здобувати знання з широким використанням активних методів навчання.
7. Для окремих учнів із низьким рівнем інтелектуального фону (якщо вони суттєво не впливають на загальний інтелектуальний фон класу) продумати шляхи допомоги у мінімально необхідному збагаченні “хаосу” знань, який нагромадив би достатньо енергії для “запуску” системної організації знань. Окрім цього, визначити характер і способи підсилених впливів у визначальних точках цієї системної організації. Відповідним чином відобразити це у структурі уроку.
8. За умови недостатності загального інтелектуального рівня класу вибирати тип уроку, який дозволяє підняти його у межах визначеного для засвоєння обсягу знань до достатнього для активних методів навчання рівня.