Головна
Виробниче навчання

Виробниче навчання

Професія “Автослюсар”

Автослюсар спеціаліст, який готує машину в дорогу. В автомобільному транспорті професія слюсаря з ремонту автомобілів – це професія №2 після водія, якість і результат роботи якого багато в чому залежить від справності автомобіля.

Щоб автомашина запрацювала, її потрібно зібрати, налагодити, від­регулювати і випробувати, у процесі експлуатації – обслуговувати і ремонтувати. Все це – справа слюсаря з ремонту автомобілів. Чим складніша машина, тим вища кваліфікація слюсаря, і якими б не були досконалими інстру­менти, завжди буде потрібна людина з “розумними” руками. Тому потреба у спеціалістах з ремонту автомобілів буде постійною і, оволодівши цією професією, можна легко працевлаштуватися на різних автопідпрємствах, фірмах автосервісу, автокомбінатах, автопарках, “шляхових допомогах”, навіть відкрити свою справу.

Професія автослюсаря вважається престижною.

У майбутньому професія збережеть­ся, але в ній відбудуться суттєві зміни. Деякі операції зникнуть, ручна праця зведеться до мінімуму і процес в ціло­му буде автоматизований. За класифікацією професія слюсаря з ремонту автомобілів відноситься до професій типу “людина – техніка“.

      • Предмет праці автослюсаря: автомашина, її агрегати, системи, механізми,окремі її прилади, а також частини приладів і деталей.

      • Основні операції: розбирання, ремонт, складання, ре­гулювання, комплексне вип­робування відповідно до технічних умов ек­сплуатації агрегатів та вузлів автомобілів різних марок.

      • Знаряддя праці: різноманітні ручні інструменти – ключі і викрутки, молотки, пасатижі, вимірювальні пристрої, пнев­матичне обладнання, стенди, електричні механізми та пристрої тощо.

Встановивши причини неполадок, слюсар розбирає несправні агрегати і вузли, замінює окремі деталі, знову проводить їх збирання і закріплює на своїх місцях, змащує частини, що труться, укладає лінії бортової комунікації. Робота закінчується оформленням необхідної здавальної документації

Заробіток та перспективи зайнятості.

             Найчастіше застосовується погодинно-преміальна, підрядно-преміальна системи оплати праці.

Середній заробіток також залежить від кваліфікаційного розряду і складності виконуваних робіт.

Потреба в хороших автослюсарях постійно збільшується, оскільки постійно збільшується і урізноманітнюється автомобільний парк України.

Тому ймовірність працевлаштування після навчання висока.

Набуті професійні знання слюсар з ремонту автомобілів може реалізувати і в інших професіях.

Виробниче навчання в групі 109 професія “Слюсар з ремонту автомобілів. Водій категорії С1

Тема: “Технічне обслуговування автомобілів”.

Майстер в/н : Теритичний Анатолій Миколайович

 

Професія”Водій”

Рух — основна умова сучасної життя, проте не кожен громадянин нашої країни може дозволити собі особистий транспорт, і саме в такому випадку на допомогу приходить водій. Разом з цим, професія водія дуже актуальна в сфері доставки вантажів і пасажирів на різні дистанції.

Історично водії існували з моменту появи першого транспортного засобу. Кожна транспортна новинка викликала подив і навіть побоювання з боку мирних жителів які, в свою чергу, воліли віддавати управління та особисту безпеку в руки досвідченого водія який добре знав правила пересування на цих транспортних засобах.

Праця водія на перший погляд здається не такою тяжкою – сидиш у кабіні, поглядаєш у різні боки, повертаєш кермо, їдем куди треба. Але це тільки на перший погляд.

03-02-profesiji--vodiji-02Під час руху водій постійно знаходиться в оточенні машин і людей, що постійно рухаються в різних наплямках із різною швидкістю. Водію необхідно уважно стежити за ними, аналізувати дорожню ситуацію, обирати власний шлях, уникаючи небезпечних обставин. В обов’язки водія входить не тільки безпосереднє управління автомобільним транспортом, а й вміння передбачити всі можливі перешкоди, прорахувати розвиток ситуації завчасно і в разі небезпеки уникнути зіткнення з іншими транспортними засобами.

Під час їзди водій зазнає значного психологічного навантаження.

Водії знають  матеріально-технічну частину автомобіля, двигун, паливну систему електрообладнання та інші системи і механізми автомобіля. Однак найбільша увага приділяється вивченню ПДР, набуттю практичних навичок щодо керування та практичне і правильне їх застосування.

Зарплата і перспективи професії водія:

Зарплата водія варіюється залежно від регіону мешкання і місця роботи. Наприклад, водії таксі в Києві отримують близько 700-800 у.о., а офісні водії на машині компанії можуть розраховувати на 400-500 у.о.

Водії-дальнобійники за рейс отримують не тільки зарплату, але і додаткові гроші з попутників.

Виробниче навчання водіїв на автодромі

 

 

 

 

 

 

Професія “Електрозварник.Рихтувальник кузовів”

З відновленням фабрик, заводів в Україні активно розвивається промисловість. Великим попитом в Україні користується професія електрогазозварник, ще зовсім недавно не досить престижна. Зварювання – надійний та економічний спосіб нероз’ємного з’єднання деталей машин, конструкцій та споруд. Суть його – в утворенні   міцних зв’язків між атомами і молекулами з’єднувальних тіл завдяки місцевому зчепленню під тиском чи особливому виду деформацій. Неможливо уявити сучасне навколишнє середовище, без застосування такого міцного і доступного способу з’єднання, як зварювання.

Ще в прадавні часи люди використовували паяння для виготовлення зброї, ювелірних виробів, знарядь праці. Поступовий розвиток ливарної справи привів до виникнення ливарного зварювання. Ливарне зварювання використовувалось для виго­товлення виробів з міді, олова, срібла та золота. Пізніше почали використовувати залізо, яке через високу температуру плавлення не піддавалось обробці. Пройшло багато поколінь металообробників поки винайшли горнове зварювання заліза. Але металообробники не стояли на досягнутому, тому винайшли електричне дугове зварювання. Наприкінці XIX століття французький хімік Ле-Шательє винайшов ацетилено-кисневе полум’я, а на початку XX французькі інженери Пінар і Фуше застосували його для зварювального пальни­ка. Так почалося промислове освоєння газового зварювання.

Саме в Україні вперше в світі були розроблені та стали використовуватися електричні контактно-стикові зварювальні машини та машини для точкового та багатоточкового електричного зварювання, автоматичні зварювальні апарати, створені Є.О. Патоном. Розроблені технології, створені устаткування і матеріали, що дозволяють виконувати зварювання в найрізноманітніших умовах:

      • на землі;

      • під водою;

      • в космічному просторі.

Зварювання необхідне майже у всіх галузях господарчого комплексу, воно і надалі буде розвиватися і вдосконалюватися.

Заробіток та перспективи зайнятості.

Заробіток електрогазозварника залежить від обсягів виконуваних робіт, кваліфікаційного розряду, форми власності та спеціалізації підприємства (організації, установи), де він працює.

Початковим кваліфікаційним розрядом робітника є І, найвищим – VI. Кожному розрядові відповідає тарифна ставка. Чим вищий розряд, тим вона вища. Як правило, тарифна ставка зварника вища від ставок інших професій на 15 відсотків. Крім того, заробітна плата електрогазозварника залежить від умов оплати праці підприємств (організацій). Заробіток зварника приватної фірми, підприємства або майстерні вищий, ніж на аналогічних державних. Висококваліфікований   робітник отримує значно   більше,    ніж   недосвідчений робітник. Заробіток електрогазозварників у різних регіонах України коливається і може значно відрізнятися від середніх показників. В сучасних умовах потреба у робітниках цієї професії постійна і має тенденцію до зростання. У переважній більшості регіонів України електрогазозварники без особливих ускладнень знаходять роботу в будівельних організаціях, на фабриках, заводах, в авторемонтних майстернях та станціях технічного обслуговування тощо. Таким чином, професія електрогазозварника має сталий попит на ринку праці.

Ризик безробіття у зварників мінімальний і пов’язаний перш за все з недостатньою кваліфікацією та досвідом роботи.

Професія “Токар”

Робота токаря розпочинається з читання креслення, уявлення процесу оброблення деталі, проведення розрахунків, підбирання оснащення та інструменту, вибирання режимів різання.
Для успішної роботи токарю необхідно знати геометрію, правила термообробки, систему допусків і посадок, будову, принцип дії і технологічні можливості верстатів, робочого обладнання, ріжучого і контрольно- вимірювального інструменту. Вміти читати технологічні карти та креслення. Вміти користуватися довідниковими таблицями і робити розрахунки. Ці знання він отримує на уроках спеціальної технології.
Основний зміст роботи токаря – обробка металу різанням, тобто послідовне зняття з заготовки шару металу за допомогою ріжучого інструменту. Найчастіше деталі конструюють з циліндричних, конічних, плоских і гвинтових поверхонь. Однак зустрічаються й більш складні — сферичні, параболічні та ін. Їх у технології визначають одним терміном — фасонні. Таким чином, деталь — це, перш за все, певний набір елементарних поверхонь. Тому перше завдання, яке розв’язує токар, розпочинаючи оброблення заготовки на верстаті, полягає в тому, щоб утворити на ній ті форми поверхонь, з яких складається деталь. І чим ближче отримані поверхні будуть до своїх ідеальних прототипів, тим краще буде виконано це завдання.


Друге завдання – отримання всіх поверхонь деталі заданого розміру — одне з найважливіших і найскладніших для токаря. Проте нікому й ніколи не вдавалося і не вдасться отримати абсолютно точно розмір поверхні. Навіть еталон довжини, виготовлений з усією можливою ретельністю, лише близько подібний до метра. І в техніці завжди оговорюють, у яких межах має бути розмір поверхні. Для цього зазначають мінімально й максимально допустимі його значення. Чим ближчі ці два граничних розміри один до одного, тим вища точність виготовлення цієї поверхні.

Виробниче навчання  в групі 209

Професія “Коваль ручного кування”

Коваль – майстер, що займається термічною і механічною обробкою металу (ковальством). Одна з найдавніших виокремлених професій.

Історія професії

Ковальство — обробка металів способом гарячого кування. На території України сформувалося ще у давньоруський період. З розвитком обробки металів у XV—XVI ст. від ковальства відокремилися більш вузькі спеціалізації по виготовленню голок, годинників, ювелірних виробів (золотарство), котрі зосередилися у містах.

У XVIII-XIX ст. майже в кожному селі були розташовані, як правило на околиці, кузні — звичайно зрубні, вкриті гонтом або дошками будівлі, у яких були горно, закріплене на вертикальній колоді кувадло, точило, корито з водою для гартування та охолодження виробів, стояк для підковки чобіт. Біля кузні влаштовувалось пристосування для шинування коліс, а також інколи стовп для прив’язування коней, коли їх підковували. Традиційний інструмент коваля складався з великих молотів та малих молотків, обценьків, рубил, пробійників та ін. Наприкінці XIX ст. з’явилися гайкові ключі, ключі для нарізання різьби, пили-ножівки, розточки, лещата, ножиці для металу тощо.

Процес кування відбувався так: коваль розігрівав до червоного кольору шматок металу в горні, де горіло деревне вугілля (горіння підсилювалося роздмухуванням полум’я за допомогою міхів), далі брав кліщами залізо, клав його на кувадло та бив по ньому молотом, падаючи предметові потрібної форми. Часто ковалеві допомагав помічник — звичайно підліток, що виконував обов’язки молотобійця. Викувавши річ, її кидали у корито з водою для загартування.

Ковалі здавна виготовляли зброю та різноманітні речі господарського призначення (сокири, ножі, молотки, лопати, сапи, лемеші, цвяхи, замки, клямки, залізні ворота й огорожі, стремена тощо). Важливими видами ковальства були підковка коней, а також оковка возів і особливо натягування залізних шин на колеса. Серед гуцулів поширеним були бляхарство — виготовлення прикрас та інших дрібних побутових речей із кольорових металів. Українські ковалі вміли плавити мідь та інші благородні метали, володіли майстерністю не тільки загартування металів із відпуском, а й цементації та зварювання.

Селяни з великою пошаною і водночас із певною упередженістю ставилися до ковалів як до чарівників-добродіїв, що володіють складним і таємничим мистецтвом перетворення металу на ті чи інші речі. В них бачили захисників від нечистої сили, “ковалів людської долі”. Кузня на селі звичайно була місцем зібрання чоловіків, своєрідним клубом.

Характер роботи

Ручна ковка – найпоширеніший спосіб художньої обробки металу. Навіть у наш час високих технологій важко придумати що-небудь більш гарне і надійне, ніж ковані решітки, огорожі, сходи і т.і. Основними інструментами для ручного кування завжди були і залишаються – молот і кувалда. В даний час популярність кованих виробів зростає.

Коваль ручного кування повинен знати:

– будову ковальського горна і печі;

– режим нагрівання сталей різних марок;

– основи ковальського зварювання металу під час кування і правки визначених видів деталей;

– призначення та умови застосування ковальського інструменту;

– основні відомості про випуски і допуски на поковку.

Повинен уміти:

– виконувати ручне кування простих деталей невеликої маси з додержанням розмірів та припусків на оброблення;

– протягувати та згинати круглий та квадратний метал;

– гнути прості вироби з листового металу за шаблонами та ескізами;

– зварювати деталі з м’якої сталі,правити на плиті, на ковальні, у пристосуваннях вручну різні поковки та штамповані деталі простої конфігурації в холодному і гарячому стані, перевіряючи за кресленнями та шаблонами.

Перспективи.

Відродження ручної художньої ковки для сучасного декоративно-прикладного мистецтва має величезне значення. В даний час популярність кованих виробів зростає. Прикраса будинку, саду, квартири і офісу кованими предметами інтер’єру стало дуже популярним у заможних людей. Ніщо не може так перетворити, підкреслити індивідуальність квартири, будинку, саду, як по-справжньому красиві і стильні ковані деталі інтер’єру.

Ручне художнє кування є одним з останніх збережених «живих» ремесел у нашому столітті стандартних виробів, що виробляються масовим тиражем.

Фантазія і майстерність фахівців, винахідливість, відмінне володіння технологією кування, прекрасне знання особливостей і можливостей металу дозволяють створювати високохудожні ковані витвори мистецтва, безмежно великого і виразного світу кованого металу.

Споріднені професії: електрогазозварник, електрогазозварник ручного та дугового зварювання.

Професія “Кухар”

Щоб стати гарним кухарем, треба багато знати, багато чому вчитися. Кулінарні секрети – не таблиця множення, їх визубрити не можна. Потрібно вміти відмінно приготувати різні страви.

Багато кому здається, що професія кухаря – неважка , вивчати в ній нічого: звари, підсмаж, подай – чи велика наука? Виявляється велика. І чим більше вивчаємо технологію, придивляємося на практиці до роботи кулінарів, тим ясніше розуміємо, що бути кухарем нелегко, але захоплююче і відповідально. Це тому, що немає такого місця, де люди не користувалися б послугами кухарів.

Від нашої роботи залежить праця, відпочинок, навчання, здоров’я мільйонів людей.

Щодня більше сімдесяти відсотків позитивних емоцій людина одержує під час їжі. Тому з упевненістю можна сказати, що поварське мистецтво – має попит у всіх народів планети. Люди протягом всього свого життя три рази на добу віддають себе у владу представників однієї з самих стародавніх професій на землі – кулінарної.

На перший погляд нічого мудрованого в кулінарній професії немає. Адже в кожній сім’ї щодня готують обід. Проте, вивчивши історію поварського мистецтва, починаєш розуміти, що приготування їжі – це справжня наука.

Кухар повинен розрізняти всі відтінки смаку і запахів.

Кухар повинен володіти особливою рухливістю рук і пальців, тому що дні безперервно він вимушений чистити, різати, перемішувати. На стіл страву необхідно подати красиво, тому кожний кулінар – трохи художник, чудово відчуває колірне поєднання. Готове блюдо – завжди унікальний, неповторний натюрморт. Крім всього іншого кухар повинен відмінно пам’ятати рецепти множини блюд і тонкості їхнього приготування. Проте немає, напевно, іншої такої справи, в якій стати майстром можна, тільки отримавши навики безпосередньо від професіонала. Ніяке вивчення рецептів не замінить спостереження за процесом приготування страв. Тільки так – довгий час працюючи бік об бік з майстром – можна оволодіти секретами ремесла. І чим раніше юний кулінар починає навчання, тим більших результатів, він досягне.

              Переваги професії

Що спонукає вибирати професію кухаря? Які плюси у того, хто отримав освіту за спеціальністю «Кухар»? Можна виділити наступні характеристики, які не дозволяють знижуватися інтересу до професії:

  • вміння правильно і смачно готувати можна застосовувати вдома, дивуючи і радуючи своїх близьких;

  • якщо додатково отримати навички в економіці і управлінні, можна відкрити власне кафе або ресторан;

  • кухар вільно може перекваліфікуватися у викладача відповідних дисциплін;

  • кухарі ніколи не бувають голодними, адже частину їх професії пов’язана зі зняттям проби;

  • відсутні вимоги щодо бажаного віку, статі при прийомі на роботу;

  • елементи творчості дозволяють успішно самореалізуватися;

  • можна мати вільний графік роботи, особливо якщо працювати в приватному порядку.

Варто відзначити той факт, що людина цієї професії ніколи не залишиться без роботи, а також навчається раціонально організовувати будь-які процеси.  Адже у кухарській справі дуже важливо все робити швидко, але якісно. Недарма процес приготування часто прихований від очей клієнтів, тому що погляд на те, з якою неймовірною швидкістю працюють майстри своєї справи, не допоможе розслабитися. А вживання їжі – джерело задоволення для людини.

Виробниче навчання в групі 101 професія” Кухар”

Тема виробничого заняття :” Страви з бобових”

Майстер в/н: Кантур Тетяна Миколаївна

 

Професія “Офіціант”

  З настанням найтеплішої пори року і закінченням навчального процесу в школах та університетах кількість молоді, охочої до тимчасового заробітку, зростає. Опитавши студентів та старшокласників, ми дійшли до висновку, що найбільш популярною вакансією на сезон є офіціант . З приходом літа у вітринах кафе, ресторанів, пабів і барів починають з’являтися оголошення «Приймемо на роботу офіціантів, барменів», а дівчата і хлопці починають пошуки місця для роботи.

          «Головне в професії офіціанта – це не вміння правильно зварити каву чи налити сік у потрібній кількості, це здатність зробити так, щоб людині було затишно і приємно знаходитися в закладі, де ти працюєш. А загалом, до роботи офіціанта входить безліч справ: приймати замовлення і подавати їх клієнтові, варити каву і робити різні кавові напої й коктейлі, підтримувати чистоту в закладі, стежити за тим, щоб на столах завжди були серветки і квіти, спілкуватися із відвідувачами».

 

           Професія офіціанта є однією із стародавніх. На фресках Єгипетських пірамід зображені люди, які подають їжу до столу фараонів. Мабуть це й були перші офіціанти.

Святкування знаменних дат, подій, весілля і навіть прийом видатних осіб і підписання угод передбачає спілкування за урочистим столом і неможливе без офіціантів, які беруть активну участь у загальній трапезі. Як розсадити людей, які страви подавати і кому в першу чергу, які прибори потрібні для споживання тієї чи іншої страви – саме до цього має безпосереднє відношення офіціант. Він не тільки обслуговує людей, які сидять за столом, але й допомагає і навіть навчає їх дотримуватися певних правил і етикету споживання їжі. Сьогодні жоден ресторан, кафе чи бар не може обійтися без офіціанта.

Загальна характеристика професії

Саме офіціант допомагає гостям створювати свято та підтримувати урочистість обстановки. Завдяки професійним діям та порадам офіціанта ресторан стає улюбленим, а обід чи вечеря у ньому незабутніми.

Офіціант повинен вміти:

  • готувати зал до обслуговування відвідувачів;

  • отримувати посуд, прибори, столову білизну;

  • полірувати посуд, прибори;

  • складати серветки різними способами;

  • здійснювати попередню сервіровку столів;

  • приймати замовлення від споживачів;

  • отримувати страви в роздавальні та в буфеті;

  • подавати страви і напої;

  • обслуговувати неофіційні банкети;

  • оформляти рахунки і розраховуватися по них із споживачами;

  • прибирати використаний посуд та прибори;

  • замінювати столову білизну.

Офіціант повинен знати:

  • асортимент, рецептури, технологію виготовлення страв і напоїв;

  • кулінарну характеристику страв і напоїв;

  • правила і технічні прийоми обслуговування споживачів;

  • правила і порядок подавання страв і напоїв, вимоги до їх оформлення і температури;

  • відповідність асортименту вино-горілчаних виробів характеру страв;

  • порядок оформлення рахунків та форми розрахунку із споживачами, в тому числі за  кредитними картками;

  • види і призначення посуду, приборів, столової білизни, способи їх зберігання;

  • правила експлуатації відповідних видів торгівельно-технологічного обладнання, ЕККА, виробничого інвентарю, інструменту, ваговимірювальних приладів, їх призначення та використання в технологічному процесі;

  • правила роботи закладів ресторанного господарства;

  • санітарні правила для закладів ресторанного господарства;

  • правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами;

  • основи психології; принципи професійної етики; іноземну мову в межах розмовного мінімуму;

  • правила і норми охорони праці, протипожежного захисту, виробничої санітарії та особистої гігієни.

Індивідуально-психологічні особливості

Для успішного виконання роботи офіціант повинен бути товариським, бездоганно ввічливим. Робота офіціанта вимагає бути комунікабельним, тактовним, уважним, легко вступати в контакти і розуміти особливості поводження людей, мати чітку координацію рухів. Ця професія потребує від людини високої фізичної витривалості, емоційної стабільності, хорошого розвитку сприймання, достатньо розвинену вербальну та оперативну пам’ять, уміння розподіляти та переключати увагу, добре розвинене мислення, наявність вольової регуляції  психічних процесів.

Офіціант – це обличчя будь-якого ресторану, тому він повинен бути привітний, ерудований.

Перспективи

Професія офіціанта може принести радість тому, хто любить роботу живу, деякою мірою навіть артистичну. Талановитий офіціант має бути психологом за своїм вмінням проникати в духовний світ багатьох людей, він в той же час схожий і на актора за своїм вмінням контактувати з людьми і вести їх за собою.

Професія офіціанта вимагає специфічних особливостей пам’яті. Йому не досить бездоганно знати найменування і ціни страв і напоїв. Він повинен утримувати в пам’яті назви страв, які замовив не один і не два відвідувачі, а декілька, час їх замовлень і подавання.

Сьогодні професія офіціанта не відмирає тому, що жоден ресторан, кафе, бар, місце продажу напоїв та їжі неможливі без офіціанта.

Поради

  «Будьте сміливими і не забувайте посміхатися , адже це кидається у вічі одразу. Найпростіший спосіб знайти роботу – пройтися містом, заходячи у кафе і ресторани й питаючи про наявність вакансії. Проте пам’ятайте: про роботу краще говорити безпосередньо із менеджером чи навіть власником закладу, бо інші працівники, відчувши конкуренцію, можуть вам одразу відмовити».

А от тим, хто вже працює офіціантом рекомендуємо наступне: «Не бійтеся говорити із людьми: питайте, як у них справи, розповідайте про свій асортимент, запитуйте про їхні вподобання. Вам це зробити буде неважко, а в людини залишаться приємні враження про ваш заклад і особисто про вас. Клієнт захоче повернутися, спробувати ще щось із меню, привести своїх друзів – в результаті він стане постійним».